Шулика птица википедия

Шулика птица википедия

Птица со зловещим названием «черный коршун» знакома каждому деревенскому жителю. Еще хищников зовут «цыплятниками» за их манеру таскать со дворов пернатую живность. Справедливости ради, коршунами в деревнях называют многих ятребообразных, размерами между соколом и орлом, которые также не упустят возможности полакомиться домашней птицей.

Чёрный коршун в полёте.

Однако любой орнитолог обязательно выступит в защиту черных коршунов. Птенцов они таскают в меньшей степени, чем те же тетеревятники, зато выполняют почетную миссию добросовестных мусорщиков, очищающих свалки и помойки от разлагающейся органики. А еще они украшают свои гнезда самым замысловатым образом и представляют огромный интерес с точки зрения каждого любителя орнитофауны планеты.

Как выглядит черный коршун

Эти хищники относятся к отряду ястребообразных, семейству ястребиных и роду настоящих коршунов. Род включает всего 2 вида: черный и красный коршуны, которые отличаются окрасом оперения и строением хвоста.

Как у большинства ястребиных, самки черного коршуна немного крупнее самцов. Рост взрослых особей составляет от 48 до 60 см при массе тела 800-1100 г. Отдельные экземпляры весят до 1,5 кг.

Общий облик птицы демонстрирует легкое сложение и очень длинные относительно тела крылья и хвост. Ноги у черного коршуна короткие, на голенях до цевки хорошо заметны пушистые «штаны», образованные длинными перьями. Голова птицы небольшая, узкая, клюв как у многих ястребиных, высокий и острый, сильно загнутый книзу, но слабый.

Отличительный родовой признак черного коршуна – вильчатый хвост, что особенно бросается в глаза, когда птица сидит. Однако выемка на хвосте у красного коршуна гораздо глубже, по этому признаку птиц легко отличить. Широкие крылья черного коршуна достигают в длину 41-51 см, с размахом до 155 см.

Вид черных коршунов образует 5 подвидов, среди которых номинативным считается Milvus migrans migrans, также называемый европейским или западным коршуном. Чаще всего на фото черного коршуна запечатлен именно этот подвид, как самый широко распространенный и наиболее привычный.

Самцы и самки черного коршуна окрашены одинаково. Основной окрас оперения преимущественно бурый или коричневый с рыжим оттенком. Голова птиц всегда светлее, бывает с пепельным налетом. По всему телу и голове хорошо заметны продольные темные пестрины.

Цвет глаз черного коршуна от светло-бурого до желтовато-карего. Клюв коричневый, восковица и неоперенные участки лап ярко-желтые.

Другой подвид – черноухий или восточный коршун, встречающийся на территории России, отличается от номинативного более крупными размерами и темными «ушными» перьями.

Черный коршун.

Где живет черный коршун

Представители типового подвида черного коршуна обычны и многочисленны на большей части территории Европы, в Азии встречаются до Пакистана.

Черноухий коршун обитает восточнее Волги, в Сибири, Индокитае до южных районов Китая.

На востоке Пакистана, в тропических лесах Индии и острова Шри-Ланка живут малые индийские коршуны.

Представители еще одного подвида, чье название переводится как «воздушный змей с вилочным хвостом» обитают на острове Сулавеси, в Папуа Новой Гвинее и на востоке Австралии.

И пятый подвид – тайваньский коршун, живет в китайской провинции Хайнань и на острове Тайвань.

Обитатели европейской территории зиму проводят в Африке, тропические подвиды черного коршуна ведут оседлый образ жизни.

На всем протяжении своего обширного ареала птицы выбирают схожие биотопы: разреженные леса вблизи источников воды – рек, озер или болот. В таких местах можно сделать отличные фото черного коршуна и услышать его голос: высокие мелодичные трели «юрль-ююрррль», а в случае тревоги часто повторяющееся «ки-ви-ки-ки».

Открытых ландшафтов хищники избегают, в густых лесах их тоже не бывает. Зато рядом с населенными пунктами это привычные птицы, нередко черных коршунов замечают в крупных городах, где хищникам есть чем поживиться.

Чёрный коршун, Республика Алтай, Улаганский р-н, юг Телецкого озера.

Чем питается черный коршун

Обладатели слабых ног и клюва, эти птицы относятся к так называемым неспециализированным собирателям. Поэтому основу рациона черного коршуна составляет различного рода падаль. В поймах рек птицы подбирают большое количество снулой рыбы, часто посещают помойки, городские свалки и окрестности скотобоен, где поедают различные отходы.

Живая добыча присутствует в рационе хищников в меньшей степени. Черные коршуны ловят мелких грызунов, иногда змей и лягушек, собирают на мелководье раков и моллюсков, добывают червей и насекомых, поедают птенцов и мелких птиц.

Во время кормежки черные коршуны терпимы к сородичам, большие скопления птиц можно увидеть на городских свалках, где они кормятся или парят высоко над землей. В парении хищники держат крылья в одной плоскости с телом, при этом хорошо заметны «пальцы» – верхушки маховых перьев, сильно выраженные, но не растопыренные.

Парят черные коршуны часто и подолгу, иногда устраивают настоящие воздушные шоу с кувырканьями и сложным маневрированием. Рулить птицам помогает их вильчатый хвост.

В Европе плотность популяции хищников настолько велика, что в некоторых местах черным коршунам не удается обосноваться на собственном участке. Тогда птицы вынуждены кормиться на чужих территориях и гнездиться небольшими группами из безземельных пар.

Чёрный коршун.

Гніздовий ареал чорного шуліки охоплює велику територію, включаючи практично всю Європу, Азію, Африку та Австралію. Підвид, особини якого поширені в Україні, трапляється в Європі, на Кавказі, у Малій Азії, Південно-Західній Африці. Гніздиться практично на всій території України, за винятком більшої частини степової смуги, Криму та високогірних районів Карпат. Гніздовим біотопом є різноманітні за характером і розміром ліси, переважно у вологих місцевостях, але гніздиться шуліка чорний і в невеликих байрачних лісах серед ланів і степу, у старих лісонасадженнях і в сухуватих вододільних лісах; часто задовольняється невеликими гайками і навіть групами дерев. Гніздиться в полезахисних посадках; звичайно починає гніздиться в лісонасадженнях 18—20-річного віку. Виявляє значну синантропність: живе і гніздиться поблизу людського житла, іноді біля окремих будівель (хати лісника тощо), іноді дуже близько від селищ і навіть великих міст, де знаходить кормову базу, поїдаючи різні покидьки поблизу житла, птахоферм, боєнь та звалищ. У великих лісових масивах шуліка чорний влаштовує гнізда звичайно на узліссях або поблизу долин і галявин.

Читайте также:  Кринолин инструкция по применению

Довжина тіла – 55 – 60 см
Розмах крил — 160 – 180 см
Вага — 600 – 930 г

Самки трохи більші за самців. Забарвлення дорослих птахів (дворічних і старше): спинна сторона темно-бура; тім’я іноді білувате з чорнуватими надстовбурними відмітинами; першорядні махові темно-бурі зі світлими підставами внутрішніх опахал, стернові пера бурі з темним поперечним малюнком; черевна сторона бура, часто з рудуватим відтінком. Дзьоб і ноги жовті. Райдужна оболонка ока блідо-бура або жовто-бура.

Шуліка чорний значною мірою поліфаг, живиться він дрібними тваринами різних класів, яких ловить сам живими або знаходить їх трупи; падло є помітною складовою частиною його їжі. Шукаючи корм, шуліка подовгу ширяє над своєю мисливською ділянкою і виглядає поживу зверху; при потребі швидко кидається вниз із складеними крилами. Розміри мисливських ділянок різні: там, де шуліка гніздиться у вологих лісах біля водойм, такі ділянки порівняно невеликі — полює він у радіусі 3—5 км від гнізда; у сухішій місцевості мисливські ділянки, як правило, більші. У гніздовий період шуліка здобуває корм переважно у лісі та поблизу в прилеглій місцевості, особливо охоче по берегах різних водойм. У другу половину літа і восени частіше полює у відкритій місцевості. Синантропія, властива шуліці чорному, часто виявляється і в способах здобування корму — він відвідує різні звалища і смітники поблизу людського житла, селищ, боєнь, птахоферм і живиться там покидьками, загиблими свійськими тваринами тощо. У таких місцевостях, особливо на звалищах птахоферм, можна бачити до двох десятків шулік разом з круками, воронами сірими та сороками. Часто шуліка чорний нападає на інших хижих птахів (на канюка, балабана, навіть на орлана-білохвоста), намагаючись відняти здобич, яку ті несуть; проте такі напади здебільшого марні. Корм переносить у лапах, іноді у дзьобі. Комах ловить на землі і в повітрі. Шуліка звичайно поїдає загиблу рибу, яку знаходить на берегах водоймищ або хапає з поверхні води; немає вірогідних спостережень про полювання шуліки на живу здорову. З птахів здобиччю шуліки стають переважно молоді, що погано літають, яких він здобуває на землі або на гілках дерев. Живі свійські молоді птахи взагалі досить рідко стають здобиччю шуліки. Велику роль у живленні шуліки чорного відіграють різні гризуни. Досліджуючи живлення хижих птахів полезахисних лісосмуг , тому числі й шуліки чорного, науковці дійшли висновку, що всі вони поїдають понад 300 видів комах і багатьох мишовидних гризунів і тому їх треба розглядати, як важливий біологічний фактор у боротьбі з комахами і гризунами — шкідниками сільського й лісового господарств.

Навесні прилітає в місця гніздування досить рано. Зазвичай, основна маса гніздових птахів прилітає пізніше, а саме у другій половині березня і на початку квітня; у цей час прилітає більшість птахів північних популяцій. Незабаром після прильоту гніздові птахи оселяються в своїх постійних гніздових ділянках. Здебільшого будує гніздо сам, іноді на залишках старих напівзруйнованих гнізд інших птахів, займає також покинуті гнізда канюка, крука, ворони й чаплі сірої. Чуже гніздо підновлює і завжди влаштовує свій лоток. Одним і тим самим гніздом часто користується багато років. Будує гнізда в розгалуженнях основного стовбура дерева в його передвершинній частині і на досить товстих бічних гілках біля стовбура, зрідка на деякій відстані від нього. Більшість гнізд буває на старих деревах різних порід: на дубі, сосні, вільсі, тополі, вербі, бересті; знайдені також на ясені й буці.

Гнізда бувають на висоті 3—25, переважно 9—17 м. Зроблені самим шулікою гнізда невеликі й не дуже акуратні; іноді можна знизу помітити голову і хвіст птаха, що насиджує кладку. Взагалі гнізда дуже різноманітні за розміром: загальний діаметр буває від 450 до 880 мм, а висота — від 300 до 630 мм; деякі гнізда ніби здавлені розгалуженнями основного стовбура дерева і мають у верхній частині два поперечні виміри (380 і 600 мм). Гніздо будують обидва птахи пари. Гілки птахи носять у кігтях і дзьобі. Іноді можна бачити як птах, що несе, наприклад, гілку в кігтях, нальоту бере її з кігтів у дзьоб, а потім може перекласти і назад. Зовнішня частина гнізда складається з сухих і трухлих гілок діаметром 25 мм. При основі лотка лежать тонші гілки, лико, кора дерев, грудки землі й гною; вистилають його шматками тваринної шерсті, старих брудних ганчірок і паперу, коров’ячого чи кінського гною; часто бувають також бинти, обривки мотузок, обгортки від цигарок, тонкі гілочки, дрібні шматки деревної кори і сухе листя, шматки стебел болотних рослин, клоччя, повсть, вата, старі шкарпетки, пух і пера самого шуліки, гілочки вільхи з плодовими сережками, зрідка дві-три гілочки дерев із свіжими листками. Науковці знаходили зелень і квіти чебрецю (Thymus odoratissimus) та материнки (Origanum vulgare). Серед гілок нижньої зовнішньої частини деяких гнізд влаштовують свої гнізда горобці польові, іноді дві-три пари в одному гнізді шуліки.

Читайте также:  Стрижка кота налысо ростов

Часто шуліка чорний гніздиться окремими парами, проте іноді гнізда кількох пар знаходяться одне від одного порівняно близько — на відстані 150—500 м, утворюючи зріджену колонію. Гніздові ділянки невеликі, а коли шуліка гніздиться колоніями, межі їх невиразні. Подекуди такі колонії складаються з кількох пар, але відомі й великі. В Україні вони зустрічаються, як правило, поблизу колоній чаплі сірої, де шуліка знаходить для себе гнізда і постійну поживу(залишки їжі чапель, їхні яйця та пташенята, що випали з гнізд).Незабаром після прильоту починаються шлюбний політ і ігри: самець з пари птахів, яка високо ширяє над районом гніздової ділянки, злітає вище самки, а потім стрімко падає до неї з напівскладеними крилами, причому траєкторія його падіння становить ламану криву. Трапляється, що самка при наближенні самця на мить перевертається. Такі ігри повторюються парою птахів кілька раз, проте часто їх виконує один самець без участі самки, навіть тоді, коли вона вже почала насиджувати повну кладку. Під час парування, що відбувається переважно поблизу гнізда на гілках верхівок дерев, самець подає особливий, високий за тоном, схожий на трель крик.

Пари існують багато років. У кожній популяції шуліки чорного спостерігається в гніздовий період деяка кількість самотніх птахів, які часто тримаються в зграях від кількох до 15—20 особин. При загибелі одного птаха з пари на початку гніздового періоду той, що залишився, знаходить нового партнера. За кілька днів до відкладання першого яйця самка довго сидить у гнізді. Перші яйця в кладках бувають звичайно в останню декаду квітня і в перші дні травня. Окремі запізнілі слабко насиджені кладки зустрічаються протягом травня, як виняток — навіть у перші дні червня. У повній кладці звичайно три або два яйця. При втраті повної кладки з початку її насиджування птахи здебільшого відкладають через деякий час другу, іноді в те саме або в інше гніздо. Цим пояснюються знахідки слабко насиджених кладок наприкінці травня і в червні. Самка починає насиджування після відкладання першого яйця. Тривалість насиджування кладки 30 діб. Насиджує взагалі самка; самець короткочасно сидить на кладці, коли самки чомусь немає. З другої половини травня в гніздах з’являються пташенята, які вилуплюються через значні проміжки часу і це звичайно позначається на дальшому їх розвиткові — наймолодший часто гине від недоїдання або стає поживою для сильніших братів. Часто одно яйце в кладці виявляється незаплідненим. У виводках буває від одного до трьох молодих птахів. Пташенят вигодовують обидва батьки. Дво-, тритижневі пташенята досить галасливі. У гнізді пташенята перебувають близько 45 діб. Ще не вміючи добре літати, вони покидають гніздо і розміщуються на сусідніх з ним гілках або потрапляють на землю, де часто гинуть. Нелітаючий молодий птах при наближенні до нього людини спочатку припадає до землі, а далі приймає характерну загрозливу позу. Молодим птахам, що покинули гніздо, батьки ще довго приносять їжу та оберігають їх, перебуваючи з ними в гніздовій ділянці та в її околицях. Пізніше сім’ї з’єднуються в зграї, які перекочовують у кормні місця і живуть поблизу відкритих просторів. Восени можна бачити зграї шулік у кілька десятків особин, що здобувають їжу на полях, ланах, іноді поблизу населених пунктів і ночують спільно в певних місцях на деревах на узліссях байрачних лісів, у лісових насадженнях і в річкових долинах. Старі птахи починають линяти в травні. Восени місцеві птахи починають відлітати іноді з середини серпня, переважно протягом вересня.

Протягом останніх 30 років чисельність популяції шуліки чорного скоротилась у 3–5 разів. Якщо на початку 1970-х роках у південному кутку лісового масиву, який знаходиться в межиріччі Дніпра та Десни, гніздилося близько 15 пар, то на початку ХХІ ст. всього 2–3 пари. Найзначніший фактор, який призвів до скорочення чисельності, — відстріл птахів під час полювання на птахів. Постійний негативний вплив відбувся внаслідок сильного рекреаційного навантаження (дачної чи туристичної забудови) на біотопи, де гніздяться ці птахи. Шкодить виживання чорних шулік також знищення кормової бази через забруднення людиною довкілля та вирубка лісових насаджень придатних для гніздування. Для збереження виду необхідно зберігати місця, де ці птахи трапляються, суворо охороняти лісові насадження від суцільних вирубок, та проводити природоохоронну пропаганду серед населення, зокрема зі збереження гнізд хижих птахів, та роз’яснювати їх значення в природі. Шуліка чорний перебуває під охороною Червоної книги України (статус — вразливий), Бонської та Бернської конвенцій, Конвенції CITIES та Директиви ЄС про захист диких птахів.

Читайте также:  Росомаха фото животного видео

Шуліка чорний


Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Metazoa) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Соколоподібні (Falconiformes) Родина: Яструбові (Accipitridae) Рід: Шуліка (Milvus) Вид: Шуліка чорний Біноміальна назва Milvus migrans
Boddaert, 1783
Ареал шуліки чорного:
Помаранчевий — тільки влітку
Зелений — цілорічно
Блакитний — тільки взимку
Підвиди
  • M. m. lineatus
  • M. m. aegyptius
Посилання
Вікісховище: Milvus migrans Віківиди: Milvus migrans EOL: 1049133 ITIS: 175469 МСОП: 22734972 NCBI: 52810 Fossilworks: 368606

Шулі́ка чо́рний (Milvus migrans) — хижий птах родини яструбових, занесений до Червоної книги України. Один з двох видів роду, який об’єднує 6 підвидів. В Україні трапляється номінативний підвид — Milvus migrans migrans. На теренах України цей вид птахів є гніздовим, перелітним та, частково, зимуючим.

Зміст

Опис [ ред. | ред. код ]

Загальна довжина тіла становить 50-60 см, вага — 800–1100 г, довжина крила — 41-51 см, розмах крил — 140–155 см. Самки небагато більші за самців. Забарвлення дорослих птахів (дворічних і старше): спинна сторона темно-бура; тім’я іноді білувате з чорнуватими наствольними відмітинами; першорядні махові темно-бурі з світлими підставами внутрішніх опахал, рульові бурі з темним поперечним малюнком; черевна сторона бура, часто з рудуватим відтінком. Дзьоб і ноги жовті. Райдужка блідо-бура або жовто-бура.

Від рудого шуліки відрізняється дещо меншими розмірами, темнішим забарвленням зі слабо вираженими світлими плямами на споді крил та неглибоко вирізаним хвостом.

Голос — мелодійна трель «юрль-ююррль-ююрррль» і часте «кі-кі-кі».

Спосіб життя [ ред. | ред. код ]

Місця існування — різні типи лісів, зазвичай поблизу водойм. Основу раціону складає падло: переважно риба та інші відходи. Серед здобичі чорних шулік також трапляються дрібні гризуни, птахи, плазуни, жаби, жива риба, комахи, молюски, ракоподібні і черви.

Перелітний птах. Навесні з’являється досить рано — наприкінці березня або у першій половині квітня. Шуліки моногами, зазвичай, самі будують гнізда, які влаштовують на деревах. Паруванню передують шлюбні ігри, під час яких птахи літають парами, а також грають здобиччю, передаючи її партнеру у польоті. У кладці, яку насиджують близько 38 днів, буває 2-3 яйця.

Осіння міграція починається в серпні і до кінця вересня практично закінчується. Птахи переміщуються в бік Балканського півострова, де проходить один з головних міграційних шляхів цього виду в Європі. Міграція відбувається в денні години, з використанням терміків; летять птахи поодинці, парами та невеличкими групами. На головних шляхах перельоту (наприклад, в районі Босфору) можна спостерігати групи, що складаються з кількох сотень птахів.

Поширення [ ред. | ред. код ]

Поширений в Африці (окрім Сахари) і на Мадагаскарі, в помірній і південній смузі Азії і Європи, на деяких островах, зокрема на Філіппінських, Сулавесі, Новій Гвінеї; у Північній Австралії. У Палеарктиці це перелітний птах, в інших частинах області гніздування — осілий. Підвид, особини якого поширені в Україні, трапляється в Європі, на Кавказі, у Малій Азії, Південно-Західній Африці. В Україні гніздиться практично на всій території, за винятком Криму та високогірних районів Карпат.

Чисельність і причини її зміни [ ред. | ред. код ]

Чисельність в Європі становить 64-100 тисяч пар, що складає 5-24% світової популяції [1] . В Україні гніздиться близько 2 тисяч осіб. Упродовж останніх 30 років чисельність української популяції скоротилась у 3-5 разів. Якщо на початку 1970-х рр. у південному кутку лісового масиву, який перебуває в межиріччі Дніпра та Десни, гніздилося близько 15 пар, то зараз — лише 2-3 пари, хоча у долині річки Ірпінь цей вид ще звичайний. [2] Найвпливовіший фактор, який призвів до скорочення чисельності, — відстріл птахів під час полювання на пернату дичину. Постійний негативний вплив відбувся внаслідок сильного рекреаційного навантаження на біотопи, де гніздяться ці птахи. Проте, зараз невідома головна причина такого різкого скорочення чисельності виду, в тому числі й української популяції.

Водночас, у Криму з 1998 року чорні шуліки почали зимувати, чого раніше не спостерігалося. До 2000 року чисельність чорних шулік, що залишаються на півострові до весни, збільшилася з 3 до 40-70 особин. На зимівлі кримські птахи тримаються поблизу звалищ, м’ясопереробних підприємств невеликими зграями, відстань між якими становить 2-10 км. [3] Окрім Криму чорні шуліки зимують також у дельті Дунаю.

Охорона [ ред. | ред. код ]

Включено до Переліку видів птахів особливої Європейської уваги (Категорія 3. Статус «Уразливий»), Червоної книги України (2009, статус — вразливий), Додатку ІІ Конвенції з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори (CITES), Додатків ІІ Боннської та Бернської конвенцій. В Україні охороняється у лісових заповідниках та національних парках. Для дієвішої охорони необхідно зберігати місця, де ці птахи трапляються, та проводити природоохоронну пропаганду серед населення, зокрема по збереженню гнізд хижих птахів, та роз’яснювати їх значення в природі.

Ссылка на основную публикацию
Швецы бычки
В последнее время многие животноводы мира отдают предпочтение разведению коров швицкой породы, поскольку они характеризуются высокой продуктивностью и хорошим здоровьем....
Чистка зубов от зубного камня собакам ростов
Дубравная Галина Александровна ветеринарный врач-стоматолог, хирург, кандидат с.-х. наук «Как я могу чистить зубы, когда у меня такие коротенькие лапки?»,...
Чистка зубов коту в домашних условиях
Гигиена очень важна для здоровья кошки. Большинство заболеваний полости рта у кошек связано с образованием зубного камня, а регулярная чистка...
Шереметьевский приют для амстаффов и питбулей форум
Внимание: Приют переполнен и собак не принимает! Зато отдаёт :) Контакты Как помочь Описание Шереметьевский приют - частный приют для...
Adblock detector